Сінта Депондт: «Дивлюсь на українське суспільство оптимістично»

25 вересня 2018
Сінта Депондт: «Дивлюсь на українське суспільство оптимістично»

Українці, великою мірою, з недовірою ставляться до грантів. Можливо, приклад пані Сінти Депондт з Нідерландів, розробника кількох грантових програм фонду Пакс (РАХ), Нідерланди, які діють в Україні, допоможе розвіяти ці сумніви.

Сінта Депондт народилася в університетському місті Лейден, на заході Нідерландів. Закінчила Інститут східних мов і цивілізацій у Парижі, магістратуру в Інституті політичний досліджень.

Працювала у посольстві Нідерландів у Грузії, згодом, впродовж п’яти років у міжнародному фонді, який базувався у Лондоні. Шукала засоби для примирення у Нагірно-Карабахському та грузино-абхазькому конфліктах.

На Кавказі працювала також нідерландська миротворча організація ПАКС. Сінта Депондт стала одним із керівників програми. Тісно співпрацювала з німецькою організацією Berghof, а невдовзі стала одним з керівників програми.

 «Проект був інтенсивним і цікавим. Ми з групами грузино-абхазьких або грузино-осетинських студентів і дещо старшою молоддю, яка висувалася на лідерські позиції в країні, виїжджали разом у Придністров’я чи в Косово. Молодь змогла почути, як вирішують конфлікт дві сторони, проектуючи на свою ситуацію вдома. Там багато чого навчилась. Вони вчились і я вчилась»,- розказує пані Сінта.

В Україні

У жовтні 2013 року Сінта Депондт провідала свою університетську подругу, яка працювала у Києві. «Вернулась додому, а через тиждень у Києві почалось… Дивилась телевізор і думала, що потрібно щось робити. Інші теж так думали. Вирішили, що потрібно написати, що ми зможемо зробити зі своїм досвідом, щоб покращити ситуацію», - згадує Сінта.

На початку травня 2014 р. вона разом з колегою від організації ПАКС приїжджає, щоб зрозуміти, що діється. Їздили по Україні, бували в університетах, неурядових організаціях. Виокремили для опрацювання напрямки: діалог та вміння слухати і співпрацювати та відсутність довір’я між владою і населенням.

Наступний візит в Україну був восени. Їздили з колегою на Схід. Вивчали роль церков в Україні, оскільки організація РАХ має деяке відношення до релігії. В результаті вирішили - працювати.

Молодіжний тур миру

Цьогоріч він вже проходить втретє. Збирали заявки на участь молоді у турі з усієї України через інтернет- ресурси, знайомих. В анкетах були запитання про бачення ситуації в країні, що потрібно робити, щоб вирішувати виклики. Віддавали перевагу, в основному, тим, хто ще на тренінгах не був, «щоб дати людям шанс». Відбирали також по регіонах.

Їздили по країні, зупиняючись у православній, греко-католицькій, протестантській громадах.

«Зустрічаємось з істориками, соціологами. Це і є тренінг для молоді: вміти слухати, приймати різні точки зору. Це одночасно є тренінг для молоді: вміти слухати і аналізувати різні точки зору. Молодь дізнається на прикладі гостей і один від одного, що відбувається в регіонах. І пропонує своє вирішення проблеми. Це тренінги на толерантність і на лідерство», - розказує Сінта.

Цього року такі зустрічі проходять у Брюховичах, біля Львова (греко-католики), Легезине, Черкащина (православні) та Маріуполь (протестанти). Є задум долучити ще мусульман.

Після туру учасникам висилають анкету. «Деякі учасники вирішили цілеспрямовано набрати ще тренінгів, щоб займатися в подальшому діалогами, зустрічами. Нам ці тури ще дають мережу контактів», - каже Сінта.

Асоціація муніципалітетів Нідерландів та громадські організації України

Мета проекту – сприймати владу і громадськість як партнерів, а не як противників, з якими неможливо домовитись. Було відібрано 6 міст: Павлоград, Першотравенськ, Покровськ, Святогірськ, Слов’янськ, Ізюм. В результаті, підписані меморандуми між представниками муніципалітетів цих міст та громадськими організаціями. Асоціація муніципалітетів Нідерландів надасть гранти (по 25 тис євро) для реалізації громадських проектів у кожному з тих міст.

Ненасильницьке спілкування

Підчас другого візиту в Україну ( осінь 2014) Сінта почула на Сході про людей, які зуміли організувати зустріч між майданівцями та беркутівцями і влаштували між ними діалог. Взяла номери їх телефонів. Коли в наступний раз приїхала у Київ, знайома сказала, що має друзів, які займаються примиренням. І привела Карла Плеснера та Олену Ганцяк.

«Це були люди, телефон яких мені ще дали на Сході. Вони розказали, що роблять, які складності та успіхи. Почуте вразило. Ще розказали про своє бачення подальших дій. Моє бачення співпало з їхнім. Запропонувала написати разом проект. Сиділи, думали, як це все подати, як це все фізично буде виглядати. Разом з Оленою та Карлом написали проект, використовуючи мій досвід», - ділиться своїми спогадами Сінта.

Берлінські колеги підказали, що ще потрібно вписати. Включивши у проект фонд Berghof, направили у Міністерство закордонних справ Німеччини. Багато часу узгоджувались деякі позиції, врешті, майже через рік, МЗС Німеччини сказало: «так». В середині січня цього року підписали контракт.

«Ми зосередились на східних районах, де діаметрально по-іншому дивляться на ситуацію. Цей проект найінтенсивніший і найпродуманіший в порівнянні з тими, з якими я колись працювала».

Трохи про враження від України

Сінта Депондт чудово володіє українською мовою. На запитання, що найбільше їй хотілось би виокремити в українців, відповідає, що доброту, привітність, щирість, гостинність. Щодо суспільства в цілому каже:

«70 років проживання при «комунізмі» наклало свій відбиток. Чорно-білу систему бачення світу українцям необхідно усвідомити і переробити. Багатьох насильно виштовхнули з їх кокону і вони виявили, що поза ним є цілий світ і вони в тому світі теж щось можуть робити. Кількість таких людей зростає.

З одного боку сталася біда, а з іншого ця біда відкриває нові можливості, яких до цього не було видно. Хоча я віддаю собі звіт, що зустрічаюся з найактивнішими.

Дивлюсь на українське суспільство оптимістично. Німці ціле покоління розбирались зі своїми проблемами і розібрались».

Матеріал підготувала Данута КОСТУРА