Сінта Депондт: «Дивлюсь на українське суспільство оптимістично»

Українці, великою мірою, з недовірою ставляться до грантів. Можливо, приклад пані Сінти Депондт з Нідерландів, розробника кількох грантових програм фонду ПАКС (РАХ), Нідерланди, які діють в Україні, допоможе розвіяти ці сумніви.

Сінта Депондт народилася в університетському місті Лейден, на заході Нідерландів. Закінчила Інститут східних мов і цивілізацій у Парижі, магістратуру в Інституті політичних досліджень.

Працювала у посольстві Нідерландів у Грузії, згодом, впродовж п’яти років у міжнародному фонді, який базувався у Лондоні. Шукала засоби для примирення у нагірно-карабахському та грузино-абхазькому конфліктах.

На Кавказі працювала також нідерландська миротворча організація ПАКС. Сінта Депондт стала одним із керівників програми. Тісно співпрацювала з німецькою організацією Berghof, а невдовзі стала одним із керівників програми.

 «Проект був інтенсивним і цікавим. Ми з групами грузино-абхазьких або грузино-осетинських студентів і дещо старшою молоддю, яка висувалася на лідерські позиції в країні, виїжджали разом у Придністров’я чи в Косово. Молодь змогла почути, як вирішують конфлікт дві сторони, проектуючи на свою ситуацію вдома. Там багато чого навчилась. Вони вчились і я вчилась»,- розказує пані Сінта.

В Україні

У жовтні 2013 року Сінта Депондт провідала свою університетську подругу, яка працювала у Києві. «Повернулась додому, а через тиждень у Києві почалось… Дивилась телевізор і думала, що потрібно щось робити. Інші теж так думали. Вирішили, що потрібно написати, що ми зможемо зробити зі своїм досвідом, щоб покращити ситуацію», - згадує Сінта.

На початку травня 2014 р. вона разом з колегою від організації ПАКС приїжджає, щоб зрозуміти, що діється. Їздили по Україні, бували в університетах, неурядових організаціях. Виокремили для опрацювання напрямки: діалог та вміння слухати і співпрацювати та відсутність довір’я між владою і населенням.

Наступний візит в Україну був восени. Їздили з колегою на Схід. Вивчали роль церков в Україні, оскільки організація РАХ має деяке відношення до релігії. В результаті вирішили - працювати.

Молодіжний тур миру

Цьогоріч він вже проходить втретє. Збирали заявки на участь молоді у турі з усієї України через інтернет-ресурси, знайомих. В анкетах були запитання про бачення ситуації в країні, що потрібно робити, щоб вирішувати виклики. Віддавали перевагу, в основному, тим, хто ще на тренінгах не був, «щоб дати людям шанс». Відбирали також по регіонах.

Їздили по країні, зупиняючись у православній, греко-католицькій, протестантській громадах.

«Зустрічаємось з істориками, соціологами. Це і є тренінг для молоді: вміти слухати, приймати різні точки зору. Це одночасно є тренінг для молоді: вміти слухати і аналізувати різні точки зору. Молодь дізнається на прикладі гостей і один від одного, що відбувається в регіонах. І пропонує своє вирішення проблеми. Це тренінги на толерантність і на лідерство», - розказує Сінта.

Цього року такі зустрічі проходять у Брюховичах біля Львова (греко-католики), у Легедзине, Черкащина (православні) та у Маріуполі (протестанти). Є задум долучити ще мусульман.

Після туру учасникам висилають анкету. «Деякі учасники вирішили цілеспрямовано набрати ще тренінгів, щоб займатися в подальшому діалогами, зустрічами. Нам ці тури ще дають мережу контактів», - каже Сінта.

Асоціація муніципалітетів Нідерландів та громадські організації України

Мета проекту – сприймати владу і громадськість як партнерів, а не як противників, з якими неможливо домовитись. Було відібрано 6 міст: Павлоград, Першотравенськ, Покровськ, Святогірськ, Слов’янськ, Ізюм. В результаті підписані меморандуми між представниками муніципалітетів цих міст та громадськими організаціями. Асоціація муніципалітетів Нідерландів надасть гранти (по 25 тис. євро) для реалізації громадських проектів у кожному з міст.

Ненасильницьке спілкування

Підчас другого візиту в Україну (осінь 2014) Сінта почула на Сході про людей, які зуміли організувати зустріч між майданівцями та беркутівцями і влаштували між ними діалог. Взяла номери їх телефонів. Коли наступного разу приїхала до Києва, знайома сказала, що має друзів, які займаються примиренням. І привела Карла Плеснера та Олену Ганцяк-Каськів.

Берлінські колеги підказали, що ще потрібно вписати. Включивши у проект фонд Berghof, направили у Міністерство закордонних справ Німеччини. Багато часу узгоджувались деякі позиції, врешті, майже через рік, МЗС Німеччини сказало: «так». В середині січня цього року підписали контракт.

«Ми зосередились на східних районах, де діаметрально по-іншому дивляться на ситуацію. Цей проект найінтенсивніший і найпродуманіший в порівнянні з тими, з якими я колись працювала».

Трохи про враження від України

Сінта Депондт чудово володіє українською мовою. На запитання, що найбільше їй хотілось би виокремити в українців, відповідає, що доброту, привітність, щирість, гостинність. Щодо суспільства в цілому каже:

«70 років проживання при «комунізмі» наклало свій відбиток. Чорно-білу систему бачення світу українцям необхідно усвідомити і переробити. Багатьох насильно виштовхнули з їх кокону і вони виявили, що поза ним є цілий світ і вони в тому світі теж щось можуть робити. Кількість таких людей зростає.

З одного боку сталася біда, а з іншого ця біда відкриває нові можливості, яких до цього не було видно. Хоча я розкмію, що зустрічаюся з найактивнішими.

Дивлюсь на українське суспільство оптимістично. Німці ціле покоління розбирались зі своїми проблемами і розібрались».

Матеріал підготувала Данута КОСТУРА